Відповідь на запитання, що часто виникають у пересічних громадян:
“А якщо я своєю допомогу нашкоджу потерпілому, чи вб’ю його? “
“А що буде, якщо я пройду повз?”
“Що я зобо’язаний робити, як громадянин України?”
Закон України «Про екстрену медичну допомогу», статя 3:
- У разі виявлення людини у невідкладному стані, яка не може особисто звернутися за наданням екстреної медичної допомоги, та за відсутності медичних працівників на місці події громадянин України або будь-яка інша особа, які виявили таку людину, зобов’язані:
негайно здійснити виклик екстреної медичної допомоги або повідомити про виявлену людину у невідкладному стані та про місце події працівників найближчого закладу охорони здоров’я чи будь-яку особу, яка зобов’язана надавати домедичну допомогу та знаходиться поблизу місця події;
за можливості надати виявленій людині у невідкладному стані необхідну допомогу, у тому числі шляхом перевезення такої людини до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.
Тобто українським законодавством встановлені рамки, в межах яких громадянин зобов’язаний діяти за протоколами надання першої допомоги.
Відповідальність за ненадання допомоги – 136 стаття Кримінального кодексу України
Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
- Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, –
караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців. - Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам –
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. - Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років., –
караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців. - Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам –
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. - Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Отже надаючи допомогу коректно – ми залишаємося в рамках закону!
Закон доброго самаритянина – в США звід законів, які регулюють право на надання першої допомоги і правове становище особи, яка таку допомогу надає. Головний пункт закону – потерпілий не може пред’явити позов за неправильно надану першу допомогу, якщо вона надавалася сумлінно, тобто рятувальник діяв в межах своїх знань і досвіду, прагнучи забезпечити покращення становища потерпілого. Не будь цього пункту, сторонні люди остерігалися б допомагати постраждалим, боячись подальшого позову.
Закони різняться в різних штатах, але загальні принципи такі:
1.Якщо потерпілий не був пацієнтом рятувальника, його дитиною чи іншим опікуваним ним особою і постраждав не з вини рятувальника, рятувальник не зобов’язаний надавати першу допомогу.
2.Перша допомога надається безкоштовно. Зокрема, лікарі, які надають першу допомогу в рамках своїх професійних обов’язків, не захищені цим законом.
3.Якщо рятувальник діяв розумно (для свого рівня підготовки), він не відповідає за ненавмисне завданої шкоди, навіть якщо неправильні дії рятувальника привели до смерті або інвалідності потерпілого.
Почавши надання допомоги, рятувальник не має права піти, крім таких випадків:
1.Піти, щоб викликати медичну допомогу.
2.Поступитися місцем іншому рятувальнику з тим же або більш високим рівнем підготовки.
3.Подальше надання допомоги небезпечно для самого рятувальника.
Допомога надається тільки за згодою потерпілого. При цьому:
1.Якщо потерпілий без свідомості, одурманений наркотиками або алкоголем – досить розумного припущення, що постраждалий погодився б на надання допомоги. Суди зазвичай стають на бік рятувальника.
2.Якщо потерпілий – неповнолітній (до 18 років), згоду повинні дати його батько або опікун.
3.Якщо батьків або опікунів немає – можна надавати допомогу незалежно від того, що говорить потерпілий.
4.Якщо батьки присутні, але без свідомості, одурманені наркотиками або алкоголем – те ж саме.
5.При підозрі знущання над дітьми – згоди батьків на надання допомоги не потрібно.
У деяких штатах закон захищає від судового переслідування тільки тих, хто пройшов сертифіковані курси надання першої допомоги, в інших штатах – всіх рятувальників, за умови що вони діють розумно.